Иеремия 2

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

⁴ Почуйте слово Господа,
    нащадки Якова і всі коліна дому Ізраїля.

⁵ Ось що Господь каже:
«Чим завинив Я перед вашими батьками,
    що відцуралися вони Мене,
поклоняючись нікчемним ідолам
    вони самі зробили все своє життя нікчемним.
⁶ Вони не говорили: „Де Той Господь,
    Який вивів нас з єгипетських земель,
Той, Хто примусив нас йти в пустелю,
    землю невідому і страшну,
    засушливу і небезпечну пустку,
    в якій ніколи люди не жили?”

⁷ Тож Я привів вас на родючі^[b] землі,
    де вдосталь є для вас плодів і благ.
Та ви прийшли, і осквернили Мою землю,
    і спадщину Мою звели на пси.

⁸ Священики не кажуть:
    „Де Господь?”
Ті, хто знаються у законах,
    не думають про Мене,
а пастирі від Мене відступились,
    й пророки пророкували ім’ям Ваала
    і поклонялися речам нікчемним».

⁹ «За те Я знову звинувачу вас,—
    Господь так каже,—і нащадків ваших.
¹⁰ Підіть лишень до островів Киттим^[c] і подивіться,
    або пошліть когось в Кедар^[d], нехай побачить,
    як там живуть, чи є там щось таке, як тут.
¹¹ Чи замінив якийсь народ своїх богів?
    Та ж ні. Хоча вони й не є богами.
А Мій народ та й проміняв же Мою славу
    на щось таке, безглузде взагалі».

¹² «Здригніться, небеса, від цього,
    здивуйтеся, жахніться,—так сказав Господь.—
¹³ Бо ж Мій народ вчинив подвійне лихо проти Мене:
    він відвернувся від Бога, джерела води живої,
    й натомість копанок собі нарив^[e].
А це ж бо копанки ну геть діряві,
    хіба ж у них утриматись воді?

¹⁴ Хіба Ізраїль раб? Чи від раба він народився?
    Чому для інших здобиччю він став?
¹⁵ Неначе леви, гарчали вороги на нього,
    та переможно ревли.
Вони цю землю перетворили на руїну,
    спустошили міста, тому ніхто тут не живе.
¹⁶ І навіть мешканці Мемфіса й Тапанеса^[f]
    завдали шкоди голові твоїй.
¹⁷ Чи не тому це сталося з тобою,
    що Бога ти покинув, Господа свого,
    коли Він вів тебе дорогою Своєю^[g].
¹⁸ Поміркуйте люди Юдеї, що будете робити зараз:
    чи в Єгипті з Нілу пити або в Ассирії—з Євфрату?
¹⁹ Те зло, що скоїв ти, тебе й покарає,
    відступництво твоє навчить тебе.
Поглянь і зрозумій, яке для тебе лихо
    відмовитись від Бога, Господа твого.
Та страху у тобі нема переді Мною».
    Господь мій Всемогутній каже так:
²⁰ «Кажу так, бо давно ярмо^[h] зламала,
    давно порвала ланцюги свої^[i].
    Сказала ти: „Господу служить не буду!”
Бо ти давно вже на узвишшях,
    під кожним деревом з рясним гіллям
    ти радо розлягалася для розпусти^[j].
²¹ Я посадив тебе, як виноград,
    добірне висіваючи насіння.
То як же це перетворилась ти
    на дикі зарості лози?
²² Якби ти навіть вимилася лугом,
    якби багато мила змила ти,
    для Мене все одно була б брудною,
    через гріх твій».

Так Каже Господь Бог:
²³ Як можеш ти казати: «Я—чиста,
    не поклоняюся Ваалу я?»
Поглянь на свої вчинки у долині,
    про те подумай, що ти наробила.
Була ти, ніби спритна верблюдиця,
    що бігає весь час туди сюди.
²⁴ Немов ослиця, що до волі звикла,
    яка живе за покликом душі,
    в гарячому бажанні втягує повітря.
Хто зможе загнуздати хіть її?
І будь-який осел, який її запрагне,
    завжди знайде її в належний час.
²⁵ Юдея, полиш ганятися за іншими богами,
    та спрагла, не бажай негідних ідолів.
«Дарма,—Мені відповіла ти.—
    Адже я люблю чужих богів,
    тому піду за ними».

²⁶ Як знічується злодій у руках закону.
Так само й дім Ізраїля знітився,
    його царі, його володарі,
    пророки і священики його.
²⁷ Вони кажуть дереву: «Батько ти мій».
    Вони кажуть каменю: «Ти породив мене».
До Мене повернулися спиною, не обличчям,
    але в лиху годину кажуть:
    «Устань і порятуй нас, Боже.
²⁸ А де ж твої боги поділись,
    яких, народ Ізраїлю, ти сам зробив для себе?
Хай встануть, хай тебе врятують.
    Адже богів у тебе стільки ж,
    як міст в твоїй землі, Юдеє.

²⁹ Чого ж ви зараз винуватите Мене?
    Самі ж ви зло чинили проти Мене!»
    Каже так Господь:
³⁰ «Даремно Я карав синів твоїх,
    вони нічого не навчились з покарання.
Ваш меч пожер усіх пророків,
    яких послав Я вас застерегти,
    він був, неначе лев скажений.
³¹ Ви, люди цього покоління,
    до вас звертається Господь.

Чи був Я для Ізраїлю пустелею?
    Чи був землею темряви для них?
Чому ж тоді народ мій каже:
    „Ходім. До Господа не вернемося більш?”
³² Чи забуває наречена про свої прикраси?
    Чи може про фату вона забути?
Але ж народ Мій забув Мене
    нелічено вже скільки-то разів.

³³ Яка ти вправна в пошуках любові у лжебогів,
    бо добре вивчилась чинити зло.
³⁴ Кров на руках твоїх—життя невинні,
    це кров невинних бідаків,
    яких ти не впіймала на крадіжках.
Але про все це ти казала так:
³⁵     „Немає на мені вини.
    І, звісно, на мене не впаде Господній гнів”.
Та Я судитиму тебе, бо ти брехала:
    „Я не грішила”.
³⁶ Але як же легко для тебе поміняти шлях.
    Ти будеш розчарована в Єгипті,
    як розчарована в Ассирії була.
³⁷ З Єгипту вийдеш ти, в ганьбі закрив лице.
    Господь відкинув тих, на кого покладалась,
    і їхня підтримка тобі не допоможе».