Даниил 6

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Даниїл у лев’ячій ямі

6 Дарію забаглося призначити сто двадцять сатрапів, щоб правили вони всім царством. ² Він призначив також трьох управителів над ними, одним з управителів був Даниїл. Сатрапів зробили підпорядкованими їм, щоб цар не зазнавав збитків.

³ Тепер Даниїл настільки виділявся серед управителів і сатрапів своїми винятковими здібностями, що цар мав на думці поставити його над усім царством. ⁴ Тому правителі й сатрапи намагалися знайти привід, щоб звинуватити Даниїла в тому, як він управляє справами, але не змогли зробити цього. Вони не змогли знайти в ньому ніякої вади, бо він був вірним і ні розбещеним, ані недбалим. ⁵ Зрештою ці люди сказали: «Ми ніколи не знайдемо привід звинуватити цього мужа Даниїла, якщо це не буде якось пов’язане з законом його Бога».

⁶ Тож управителі та сатрапи гуртом пішли до царя і сказали: «О царю Дарію, живи вічно! ⁷ Царські управителі, намісники, сатрапи, радники й правителі—всі зголосилися на тому, що царю слід видати постанову й виконувати наказ про те, що кожного, хто протягом наступних тридцяти днів молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, буде кинуто у яму з левами. ⁸ Тож, о царю, видай наказ і підпиши його, аби він за законами мидіан і персів був незмінний і його не можна було скасувати». ⁹ І цар Дарій підписав наказ.

¹⁰ Коли Даниїл довідався, що видано цей наказ, він пішов додому, у верхню кімнату, де вікна відчинялися в бік Єрусалима. Тричі на день він ставав на коліна й молився, дякуючи своєму Богу, так само як він робив це раніше. ¹¹ Тоді ці люди пішли гуртом і знайшли Даниїла, який моливсь і благав Бога про допомогу. ¹² Тож вони пішли до царя й заговорили з ним про його царський наказ: «Чи не видав ти наказ, що протягом тридцяти днів кожного, хто молитиметься якомусь богу чи мужу, крім тебе, о царю, того буде кинуто до ями з левами?» Цар відповів: «Так вимагає мій наказ, а закони мидіан і персів не можна скасувати».

¹³ Тоді вони сказали царю: «Даниїл, один з полонених^[a] із Юдеї, не звертає на тебе уваги, о царю, ані на наказ, що ти підписав. Він досі молиться тричі на день своєму Богові».

¹⁴ Коли цар почув це, він дуже засмутився. Він вирішив урятувати Даниїла і до заходу сонця міркував як врятувати Даниїла. ¹⁵ Тоді ці люди прийшли гуртом до царя і сказали йому: «Пам’ятай, о царю, що за законами мидіан і персів жоден наказ чи постанова, видані царем, не можуть бути змінені».

¹⁶ Тож цар наказав, і вони схопили Даниїла й кинули у лев’ячу яму. Цар сказав Даниїлу: «Хай твій Бог, якому ти постійно служиш, порятує тебе!» ¹⁷ Принесли камінь і поклали на отвір ями, і цар запечатав її своїм перснем з печаткою та перснями своїх вельмож, так щоб Даниїлове становище не можна бути змінити.

¹⁸ Тоді цар повернувся до свого палацу й провів ніч без їжі й будь-яких розваг. І спати він не міг. ¹⁹ З першим променем світанку цар підвівся й поспішив до лев’ячої ями. ²⁰ Коли він наблизився до ями, він позвав Даниїла жалісним голосом: «Даниїле, слуго Бога живого, чи твій Бог, Якому ти постійно служиш, зміг урятувати тебе від левів?»

²¹ Даниїл відповів: «О царю, живи вічно! ²² Мій Бог послав свого Ангела, й той затулив пащі левам. Вони не завдали мені ніякої шкоди, бо мене визнано невинним у Його очах. Та й перед тобою я не вчинив нічого недоброго, о царю».

²³ Цар сповнився радістю й наказав витягти Даниїла з ями. І коли Даниїла витягли з ями, жодної рани не знайшли на ньому, бо він покладався на свого Бога. ²⁴ За царським велінням, людей які неправедно звинуватили Даниїла, було приведено й кинуто у лев’ячу яму разом з їхніми дітьми та дружинами. Ще до того, як вони долетіли до дна ями, леви накинулися на них і потрощили всі їхні кістки.

²⁵ Після цього цар Дарій написав до всіх народів, племен та людей кожної з мов по всій землі:

Мир вам!

²⁶ Я видав наказ, щоб у всіх кінцях мого царства люди боялися й шанували Бога Даниїлового.

²⁸ Тож Даниїлові добре велося за царювання Дарія і за царювання Кира перського.