A A A A A
Bible Book List

Від Луки 22 Ukrainian Bible (UKR)

22 Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

10 А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

11 І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

12 І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

13 І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

14 А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

15 І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

16 Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

17 Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

18 Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

19 Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

20 По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

21 Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

22 Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

23 А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

24 І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

25 Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

26 Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

27 Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

28 Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

29 і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

30 щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

31 І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

32 Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

33 А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

34 Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

35 І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

36 А тепер каже їм хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

37 Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

38 І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

39 І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

40 А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

41 А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

42 благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

43 І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

44 А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

45 І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

46 І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

47 І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

48 Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

49 А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

50 І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

51 Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

52 А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

53 Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

54 А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

55 Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

56 А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

57 І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

58 Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

59 І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

60 А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

61 І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

62 І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

63 А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

64 І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

65 І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

66 А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

67 і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

68 А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

69 Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

70 Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

71 А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Від Луки 22 Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Головні священики радяться як вбити Ісуса

22 Наближалося свято Прісних Хлібів, яке ще називають Пасхою. Головні священики та книжники все шукали спосіб, як би обманом і таємно від народу, схопити та вбити Ісуса, але боялися людей.

Юдина зрада

І тоді сатана вселився в Юду, якого називали Іскаріотом. Він був одним з дванадцятьох апостолів. Юда прийшов до головних священиків й начальників Храмової варти і почав говорити з ними про те, як він може видати їм Ісуса. Ті дуже зраділи й пообіцяли добре заплатити йому за це. Тож Юда почав шукати слушної нагоди, аби видати їм Ісуса, коли навколо Нього не буде натовпу.

Пасхальна вечеря

Настав день свята Прісних Хлібів [a], коли за звичаєм належало приносити в жертву Пасхальне ягня. Ісус послав Петра й Іоана, наказавши їм: «Ідіть і приготуйте для нас Пасхальну вечерю».

Вони питають: «Де б Ти хотів, щоб ми приготували вечерю?» 10 Ісус відповів: «Як увійдете в місто, вам зустрінеться чоловік, який нестиме глечик з водою. Ідіть за ним до тієї оселі, куди він зайде. 11 Та скажіть господареві цього дому, що Вчитель питає: „Де кімната для гостей, в котрій Я їстиму Пасхальну вечерю зі Своїми учнями?” 12 Тоді той чоловік приведе вас у велику вмебльовану кімнату нагорі. Там і приготуйте нам усе для вечері».

13 Отож Петро та Іоан пішли до міста і все сталося так, як Він казав їм. Там вони і приготували Пасхальну вечерю.

Вечеря Господня

14 Коли настав час, Ісус зайняв місце за столом, і апостоли сіли разом з Ним.

15 Ісус звернувся до них: «Я дуже хотів спожити разом з вами Пасхальну вечерю перш, ніж прийму страждання. 16 Бо кажу вам, що не їстиму більше Пасхальної вечері доти, доки не здійсниться це у Царстві Божому».

17 Потім узяв Він чашу й подякувавши Богові, сказав: «Нехай кожний з вас вип’є з чаші цієї. 18 Бо істинно кажу вам, що Я не питиму більш від плоду лози виноградної аж до того дня, коли прийде Царство Боже».

19 Потім Ісус узяв хлібину, та віддавши дяку Господу, благословив її. Після того Він розломив хліб і роздав Своїм апостолам зі словами: «Це тіло Моє, що буде віддане за вас. Їжте його на спомин про Мене». 20 Після вечері Ісус так само взяв чашу з вином і промовив: «Це вино символізує кров Мою, що засновує Новий Заповіт Божий для людей, які належать Йому; і проллється вона за вас» [b].

21 Потім Ісус мовив: «Один із вас незабаром зрадить Мене; його рука зараз знаходиться поруч з Моєю. 22 Син Людський піде на смерть, як і було Йому призначено Господом. Та горе тому, хто видасть Сина Людського на смерть». 23 Тоді апостоли почали сперечатися один з одним про те, хто б міг таке зробити.

Будьте як слуги, а не як пани

24 Також серед учнів Ісусових спалахнула суперечка про те, хто з них вважається найбільшим. 25 Але Ісус сказав їм: «Царі поганські панують над своїми народами. І ті, хто має владу над людьми, вимагають, щоб їх називали благодійниками. 26 Але ж ви не поводьте себе так. Навпаки, найбільший з-поміж вас мусить стати як найменший, а пан — ніби слуга. 27 Бо хто значніший: той, хто сидить за столом, чи той, хто йому прислуговує? Чи не той, хто сидить за столом? Але Я серед вас як той, хто прислуговує.

28 Ви зосталися зі Мною в Моїх випробуваннях. 29 І Я заповідаю вам Царство так само, як Мій Батько заповідав Його Мені. 30 То ви сидітимете за Моїм столом у Царстві Небесному, будете їсти й пити зі Мною. Саме вам сидіти на престолах, щоб судити дванадцять племен ізраїльських».

Випробовування Петра

31 «Симоне, [c] Симоне, послухай! Сатана просив дозволу перевірити вас, неначе селянин перевіряє пшеницю, відділяючи добре зерно від паганого. 32 Та Я молився за тебе, щоб не втратив ти віру. То ж коли ти, Симоне, знов повернешся до Мене, укріпи віру братів своїх».

33 Однак Симон, якого ще звали Петром, відповів: «Господи, я готовий іти з Тобою до в’язниці й навіть на смерть». 34 Але Ісус промовив: «Кажу тобі, Петре: ще й півень не проспіває уранці, ти тричі зречешся Мене [d]».

35 І звернувся Ісус до Своїх учнів: «Коли Я посилав вас без гаманця, торби й сандалів, чи вам чогось бракувало?» Вони відповіли: «Нічого». 36 Ісус продовжував: «Але зараз, якщо хто має гаманця, мусить взяти його. Так само, якщо хто має торбу, хай візьме торбу свою. І якщо хто не має меча, хай продасть свій плащ і придбає меч. 37 Бо кажу вам, що сказане у Святому Писанні мусить збутися зі Мною:

„І вважатимуть Його за злочинця”.

Так, усе сказане про Мене наближається до здійснення». 38 Учні кажуть: «Господи, подивись, ось тут два мечі». І Він відповів: «Цього достатньо» [e].

Ісус на Оливній горі

39 Потім, за звичаєм, Ісус вирушив на Оливну гору, та учні Його пішли за Ним. 40 Прийшовши на місце, Ісус сказав їм: «Моліться, щоб не піддатися спокусам». 41 Відійшовши від учнів на відстань приблизно в 50 кроків, Ісус став на коліна й почав молитися: 42 «Отче, якщо на те воля Твоя, нехай обмине Мене ця чаша [f] страждань. Але хай збудеться не те, чого Я хочу, а те, чого Ти бажаєш». 43 І з’явився перед Ним Ангел з Небес і зміцнив Його сили. 44 Долаючи біль, Ісус молився ще більш ревно. І піт Його падав на землю, мов краплі крові. [g]

45 Закінчивши молитися, Ісус повернувся до Своїх учнів, та побачив, що вони сплять, виснажені горем. 46 Ісус розбудив їх, кажучи: «Чому ви спите? Вставайте й моліться, щоб не піддатися спокусам».

Арешт Ісуса

47 Поки Ісус це казав, з’явився натовп людей. Їх вів Юда, один з дванадцятьох апостолів. Він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його.

48 Але Ісус запитав його: «Юдо, ти зраджуєш Сина Людського дружнім поцілунком?» 49 Зрозумівши, що має статися, учні, які стояли навколо, запитали: «Господи, чи хочеш, щоб ми вдарили своїми мечами?» 50 Та один із учнів ударив мечем слугу первосвященика й відтяв йому праве вухо.

51 Та у відповідь Ісус сказав: «Зупиніться! Досить уже цього!» Він доторкнувся до вуха слуги й зцілив його. 52 Потім Ісус звернувся до головних священиків, начальників варти Храму та старійшин, які прийшли заарештувати Його: «Ви прийшли проти Мене, ніби проти розбійника, з мечами та палицями. 53 Я ж щодня був з вами у Храмі, навчаючи людей, та ви не заарештували Мене. Але зараз ваша година — година владарювання мороку».

Петро зрікається Ісуса

54 Вони схопили Ісуса й відвели Його до будинку первосвященика, а Петро, тримаючись віддалік, йшов за Ісусом. 55 Охоронці розклали серед двору багаття й повсідалися навколо. Петро сів разом із ними.

56 Одна з дівчат-служниць побачила Петра, сидячого біля вогнища. Вона пильно придивилася на нього в відблисках багаття й сказала: «Цей чоловік також був з Ісусом». 57 Та Петро заперечив, мовивши: «Жінко, я не знаю Його!»

58 Трохи згодом інший чоловік побачив Петра і сказав: «Ти також один із учнів Христових!» Та Петро відповів: «Ні, чоловіче! Це не так!»

59 Минуло щось близько години, і ще один чоловік почав стверджувати: «Безперечно, цей чоловік також був з Ісусом, адже він теж з Ґалилеї». 60 Але Петро відповів: «Чоловіче, я не знаю, про що ти говориш!» І тієї ж миті, коли Петро ще не закінчив речення, проспівав півень. 61 Тоді Ісус обернувся й подивився в очі Петру. І згадав Петро Господні слова: «Перш ніж сьогодні проспіває півень, ти тричі зречешся Мене». 62 Тоді Петро пішов геть, гірко ридаючи.

Знущання з Ісуса

63 Люди, які тримали Ісуса під охороною, почали насміхатися над Ним й бити Його. 64 Вони також затулили Ісусу очі й почали бити Його, кажучи: «Доведи ж нам що Ти пророк [h], назви того із нас, хто вдарив Тебе!» 65 І говорили вони багато іншого Ісусу, щоб образити Його.

Ісус перед Синедріоном

66 Вранці наступного дня, зібралися разом старійшини народу, головні священики й книжники, та привели Ісуса на своє зібрання [i]. 67 Вони сказали: «Якщо Ти Христос, то скажи нам це». Та Ісус відповів їм: «Навіть якщо Я і скажу вам, що Я Христос, ви Мені не повірите. 68 І якщо Я запитаю вас про щось, ви не дасте відповіді. 69 Але віднині, Син Людський сидітиме праворуч від Всемогутнього Бога».

70 Вони всі запитали: «Тож скажи нам: Ти — Син Божий?» Ісус сказав їм: «Ви вірно сказали, хто Я є». 71 І тоді вони мовили: «Навіщо нам іще якісь додаткові свідчення? Ми самі все чули від Нього Самого!»

Footnotes:

  1. Від Луки 22:7 свято Прісних Хлібів Теж саме, що й Пасха.
  2. Від Луки 22:20 Це вино … за вас Деякі древньогрецькі рукописи не мають останньої частини вірша 19, а також усього вірша 20.
  3. Від Луки 22:31 Симон Інше ім’я Петра.
  4. Від Луки 22:34 ти тричі зречешся Мене Aбо «ти трічі скажеш, що не знаєш Мене».
  5. Від Луки 22:38 Цього достатньо Або «Досить», тобто «більш не говоріть про це».
  6. Від Луки 22:42 чаша Символ страждань. Ісус використовує метафору «пити з чаші», в значенні «прийняти страждання», які Йому необхідно буде пройти.
  7. Від Луки 22:44 І піт … крові У деяких древньогрецьких рукописах Євангелії вірші 43-44 пропущені.
  8. Від Луки 22:64 пророк За Писанням, пророк знав те, що було приховано від інших людей.
  9. Від Луки 22:66 зібрання Або «Синедріон».
Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version (ERV-UK)

Copyright © 2007 by World Bible Translation Center

Viewing of
Cross references
Footnotes