Add parallel Print Page Options

Ізраїль іде пустелею

Змушені були ми знову рушити до пустелі поблизу Червоного моря, як Господь наказав мені. І ходили ми довкола гір Сеїру багато днів. Тоді Господь сказав мені: «Довго вже ходите ви навкруг цих гір. Поверніть на північ. А тоді накажи людям: „Ось ви перетнете кордон братів ваших, синів Ісавових, що живуть у Сеїрі. Вони боятимуться вас, тож будьте дуже обережні, не бийтеся з ними, бо Я не дав вам їхньої землі ні півстопи, адже віддав Я гори Сеїру Ісаву у власність. Заплатите їм гроші за хліб і воду. Бо Господь Бог твій благословив тебе у всьому, що ти зробив. Він дбав про тебе в цій великій пустелі. Всі ці сорок років Господь Бог твій був з тобою. Тобі нічого не бракувало”».

Тож обійшли ми братів наших, нащадків Ісавових, що жили и Сеїрі, пустельним шляхом від Елата до Еціон-Хевера. Потім ми помандрували пустелею Моаву.

Ізраїль в Арі

Господь мовив до мене: «Не чіпай народу моавського[a] і не воюй проти нього, бо не дам Я вам нічого з його землі, бо синам Лота[b] віддав Я Ар[c] у власність. 10 Вони були сильні й численні, і високі, мов анакійці. 11 Їх вважали рефаїмами[d] так само, як і анакійців, але моавійців звуть їх емимцями. 12 Раніше в Сеїрі жили хореяни, але діти Ісава вигнали їх геть і винищили. І оселились вони там після них, як Ізраїль оселився на землі, яку Господь їм дав.

13 Вставайте, переправляйтеся через потік Зеред». Тож ми переправилися через потік Зеред.

14 Тридцять вісім років мандрували ми від Кадеш-Барнеа до потоку Зеред. До того ціле покоління воїнів у таборі загинуло, як Господь і обіцяв їм. 15 Рука Господа проти них була, доки Він не вигнав їх геть із військового табору.

16 І коли всі воїни повмирали поміж людьми, 17 Господь сказав мені: 18 «Сьогодні ви перетнете кордон Моаву в Арі. 19 І коли ти наблизишся до аммонійців[e], не чіпай їх, і не воюй з ними, бо Я не дам тобі у власність нічого з землі аммонійців. Бо Я віддав її у власність дітям Лота».

20 (Вона вважалася землею рефаїв, вони жили там раніше, й аммонійці називали їх замзуммійцями. 21 Це був сильний і численний народ, високий, мов анакійці. Хоча Господь і допоміг аммонійцям вигубити їх і оселитися на їхніх землях. 22 Так само Він зробив і з нащадками Ісава, коли дозволив їм оселитися на землях хореян, яких Він вигубив для них. І живуть вони на їхній землі аж досі. 23 І Господь вчинив те саме з аввійцями, що жили в поселеннях довкола Ґази. Кафторії, що вийшли з Кафтора[f], винищили їх і оселилися на їхніх землях).

Війна з аморійцями

24 «Вставайте й рушайте через долину Арнон, бо Я дозволяю тобі розбити Сихона аморійського, царя Хешбона. Тож забирай його землю й воюй з ним. 25 З цього дня буду Я примушувати кожен народ під небесами боятися й справді жахатися тебе. Лиш почувши про тебе, вони злякаються й затремтять перед тобою».

26 Тож я вирядив послів із пустелі Кедемот до Сихона, царя Хешбону, зі словами миру: 27 «Дозволь нам пройти країною твоєю. Ми не звертатимемо з дороги ні праворуч, ні ліворуч. 28 Продай нам харчів за гроші, щоб мали ми що їсти, продай води за гроші, щоб мали ми що пити. Тільки дозволь нам пройти, 29 як дозволили нащадки Ісава, що живуть в Сеїрі, та моавійці, що живуть в Арі. Лиш дозволь переправитися через Йордан у землю, що Господь Бог наш нам надає».

30 Але Сихон, цар Хешбону, відмовився пропустити нас своїми землями, бо Господь Бог твій зробив його впертим, щоб дати тобі завоювати його.

31 Тоді Господь сказав мені: «Дивись, Я віддаю тобі Сихона й землю його. Бери й володій його землею, як власною своєю».

32 І Сихон разом зі всім своїм народом виступив до Ягазу, щоб зустрітися з нами в бою. 33 І Господь Бог наш видав нам його. Тож ми напали на нього й синів його, і всіх його людей. 34 Захопили й знищили ми тоді всі його міста: чоловіків, жінок і дітей. Ми не лишили в живих нікого. 35 Тільки худобу ми взяли як здобич і добро зі здобутих міст. 36 Від Ароера, що в долині Арнон, до міста, що поруч із потоком, аж до Ґілеада—жодного міста не було, яке б ми не змогли здобути. Господь Бог наш віддав нам усе. 37 Не наближалися тільки до землі аммонійців, до жодного з берегів потоку Яввок і міст гірської країни. Так наказав Господь Бог наш.

Footnotes

  1. 2:9 Моав Царство на північ від Едома й на схід від Йордану та Мертвого моря.
  2. 2:9 Лот Прабатько моавійців. Див.: Бут. 19:37.
  3. 2:9 Ар Столиця Моаву.
  4. 2:11 рефаїми Рефаїмів також вважали велетами. Саме слово звучить подібно до «ті, що йдуть униз», до підземного світу, тобто предки.
  5. 2:19 аммонійці Аммон був також царством на північ від Моаву й схід від Йордану.
  6. 2:23 Кафтор Це, очевидно, Крит, загарбниками з якого могли бути й палестинці, що захопили узбережжя в 12-11 ст. до Р. Х.