Add parallel Print Page Options

Йоспові брати йдуть до Єгипту

42 Дізнавшись, що в Єгипті є хліб, Яків сказав своїм синам: «Чого дивитесь один на одного?» Він додав: «От послухайте. Я чув, що в Єгипті є хліб. Ідіть туди й купіть хліба для нас, аби нам жити та не повмирати».

Отже, Йосипові десятеро братів пішли в Єгипет купувати хліб. Та Яків не послав Йосипового брата[a] Веніамина з братами, оскільки боявся, що щось лихе може трапитися з ним. І пішли Ізраїлеві сини купити хліба разом із багатьма іншими людьми, бо голод сягнув Ханаанської землі.

Йосип тоді правив країною. Він був якраз тим чоловіком, який продавав хліб усім людям звідусіль. Йосипові брати прийшли і вклонилися до землі перед ним. Побачивши своїх братів, Йосип упізнав їх, але вдав, що не знає їх, і суворо говорив з ними. Він спитав: «Звідки ви?» Ті відповіли: «З землі Ханаанської, прийшли купити харчів».

Йосип упізнав своїх братів, та вони його не впізнали. Він також згадав сни про своїх братів. Він їм і каже: «Ви шпигуни. Ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 10 А вони йому відповідають: «Ні, володарю, ми твої слуги і прийшли купити їжі. 11 Ми всі сини одного батька. Ми чесні люди, твої слуги, а не шпигуни».

12 Але Йосип наполягав: «Ні, ви прийшли, щоб вивідати, в чому слабкість цієї землі». 13 Вони йому знову: «Ми твої слуги, дванадцятеро братів, сини батька з землі Ханаанської. Наймолодший зараз із батьком, а ще одного більше немає в живих».

14 Йосип каже: «Є так, як я сказав. Ви—шпигуни! 15 І от як ви будете випробувані. Присягаю життям фараона, що не вийти вам звідси, доки ваш молодший брат не прийде. 16 Пошліть одного з вас і нехай він приведе вашого молодшого брата, а ви сидітиме поки що у в’язниці, щоб перевірити слова ваші, чи правду кажете. Якщо ж ні, то присягаю життям фараона, ви напевно шпигуни!» 17 І кинув їх Йосип до в’язниці на три дні.

Симеон лишається заложником

18 На третій день Йосип сказав їм: «Я богобоязний. Житимете, якщо зробите ось що. 19 Якщо ви чесні люди, то нехай один із вас залишається тут у в’язниці, а решта візьміть хліба та відвезіть, щоб полегшити голод у вашому краї. 20 А потім приведіть мені вашого молодшого брата. То й підтвердите, що ваші слова правдиві, і ви не помрете». І вони погодилися на те. 21 Вони сказали одне одному: «Напевно, нас покарано за нашого брата. Ми бачили страждання його душі, коли він благав, та ми не слухали його. Через те й прийшло до нас нещастя».

22 Рувим тоді й каже їм: «Чи не казав я вам: „Не робіть зле хлопцеві!” Та ви не послухались, а зараз відплата приходить за його кров». 23 Вони не знали, що Йосип їх розуміє, бо ж із ними був перекладач.

24 Відвернувся тоді Йосип від них і заплакав. Згодом він повернувся і далі говорив з ними. А тоді, забравши від них Симеона, він на їхніх очах зв’язав його.

25 І наказав Йосип наповнити їхні лантухи зерном, повернути кожному в мішок їхні гроші і дати їм все необхідне для дороги. І все те було зроблено. 26 І, нав’ючивши своїх ослів зерном, вони пішли. 27 Коли один із них розв’язав свій мішок на привалі, щоб дати віслюкові трохи зерна, то побачив свої гроші. Вони лежали зверху в лантуху. 28 Він сказав своїм братам: «Мені повернули гроші. Ось вони в моєму лантуху!» Серце тоді в них завмерло і, нажахані, вони почали питати одне одного: «І що ж це Бог зробив з нами?»

Йосипові брати повертаються до Ханаанської землі

29 Повернувшись до свого батька Якова в Ханаанську землю, вони розповіли йому про все, що сталося з ними: 30 «Правитель тієї землі суворо говорив з нами й кинув був нас до в’язниці, наче ми шпигуни якісь. 31 Ми йому казали: „Ми чесні люди. Ми не шпигуни. 32 Нас дванадцятеро братів, ми сини нашого батька. Одного вже немає в живих, а наш молодший з батьком у землі Ханаанській”».

33 Тоді правитель тієї землі й каже нам: «Ось як я дізнаюся, чи чесні ви люди: залиште одного з братів зі мною, візьміть зерна для своїх родин, щоб не повмирали з голоду, та й ідіть собі. 34 Тоді приведіть свого наймолодшого брата до мене, і я взнаю, що ви не шпигуни, а чесні люди. Я віддам вам вашого брата, і ви зможете купувати зерно на цій землі».

35 Випорожнивши свої лантухи, вони знайшли гаманці з грошима. І побачивши свої гроші, вони й батько їхній перелякалися. 36 І їхній батько Яків сказав: «Ви позбавили мене дітей. Йосипа більше немає, і Симеона більше немає. А ви ще й Веніамина хочете забрати. Все проти мене».

37 Тоді Рувим і каже батькові: «Ти можеш убити обох моїх синів, якщо я не приведу його назад до тебе. Віддай його в мої руки, і я приведу його назад до тебе».

38 Але Яків відповів: «Веніамин не піде з вами через те, що брат його помер і він залишився єдиним сином Рахилі. Якщо з ним щось трапиться в дорозі, то ви зведете моє сиве волосся в сиру могилу[b]».

Footnotes

  1. 42:4 брата У Йосипа та Веніамина була одна матір.
  2. 42:38 могилу Буквально «Шеол».