Add parallel Print Page Options

89 Навіки, о Господи, слово Твоє в небесах пробуває.

90 З роду в рід Твоя правда; Ти землю поставив і стала вона,

91 усі за Твоїми судами сьогодні стоять, бо раби Твої всі.

92 Коли б не Закон Твій, розрада моя, то я був би загинув в недолі своїй!

93 Я повік не забуду наказів Твоїх, бо Ти ними мене оживляєш.

94 Твій я, спаси Ти мене, бо наказів Твоїх я шукаю!

95 Чекають безбожні забити мене, а я про свідоцтва Твої розважаю.

96 Я бачив кінець усього досконалого, але Твоя заповідь вельми широка!

97 Як я кохаю Закона Твого, цілий день він розмова моя!

98 Твоя заповідь робить мудрішим мене від моїх ворогів, вона бо навіки моя!

99 Я став розумніший за всіх своїх учителів, бо свідоцтва Твої то розмова моя!

100 Став я мудріший за старших, бо держуся наказів Твоїх!

101 Я від кожної злої дороги повстримую ноги свої, щоб держатися слова Твого.

102 Я не ухиляюся від Твоїх присудів, Ти бо навчаєш мене.

103 Яке то солодке слово Твоє для мого піднебіння, солодше від меду воно моїм устам!

104 Від наказів Твоїх я мудріший стаю, тому то ненавиджу всяку дорогу неправди!

105 Для моєї ноги Твоє слово світильник, то світло для стежки моєї.

106 Я присяг і дотримаю, що буду держатися присудів правди Твоєї.

107 Перемучений я аж занадто, за словом Своїм оживи мене, Господи!

108 Хай же будуть приємні Тобі жертви уст моїх, Господи, і навчи Ти мене Своїх присудів!

109 У небезпеці душа моя завжди, але я Закону Твого не забув.

110 Безбожні поставили пастку на мене, та я не зблудив від наказів Твоїх.

111 Я навіки свідоцтва Твої вспадкував, бо вони радість серця мого.

112 Я серце своє нахилив, щоб чинити Твої постанови, повік, до кінця.

113 Сумнівне ненавиджу я, а Закона Твого покохав.

114 Ти моя охорона та щит мій, чекаю я слова Твого.

115 Відступіться від мене, злочинці, і я буду держатися заповідей мого Бога!

116 За словом Своїм підіпри Ти мене, і я житиму, і в надії моїй не завдай мені сорому!

117 Підкріпи Ти мене і спасуся, і я буду дивитися завжди в Твої постанови!

118 Ти погорджуєш усіма, хто від Твоїх постанов відступає, бо хитрощі їхні неправда.

119 Всіх безбожних землі відкидаєш, як жужель, тому покохав я свідоцтва Твої.

120 Зо страху Твого моє тіло тремтить, й я боюсь Твоїх присудів!

121 Я право та правду чиню, щоб мене не віддав Ти моїм переслідникам.

122 Поручи Ти на добре Свого раба, щоб мене гордуни не гнобили.

123 Гаснуть очі мої за спасінням Твоїм та за словом правди Твоєї.

124 Учини ж Ти Своєму рабові за Своїм милосердям, і навчи Ти мене Своїх постанов!

125 Я раб Твій, і зроби мене мудрим, і свідоцтва Твої буду знати!

126 Це для Господа час, щоб діяти: Закона Твого уневажнили.

127 Тому я люблю Твої заповіді більш від золота й щирого золота.

128 Тому всі накази Твої уважаю за слушні, а кожну дорогу неправди ненавиджу!

129 Чудові свідоцтва Твої, тому то душа моя держиться їх.

130 Вхід у слова Твої світло дає, недосвідчених мудрими робить.

131 Я уста свої розкриваю й повітря ковтаю, бо чую жадобу до Твоїх заповідей.

132 Обернися до мене та будь милостивий мені, Як чиниш Ти тим, хто кохає імення Твоє.

133 Своїм словом зміцни мої кроки, і не дай панувати надо мною ніякому прогріхові.

134 Від людського утиску визволь мене, і нехай я держуся наказів Твоїх!

135 Хай засяє лице Твоє на Твого раба, і навчи Ти мене уставів Своїх!

136 Пливуть водні потоки з очей моїх, бо Твого Закону не додержують...

137 Ти праведний, Господи, і прямі Твої присуди,

138 бо Ти наказав справедливі свідоцтва Свої й щиру правду!

139 Нищить мене моя ревність, бо мої вороги позабували слова Твої.

140 Вельми очищене слово Твоє, і Твій раб його любить.

141 Я малий і погорджений, та не забуваю наказів Твоїх.

142 Правда Твоя правда вічна, а Закон Твій то істина.

143 Недоля та утиск мене обгорнули, але Твої заповіді моя розкіш!

144 Правда свідоцтв Твоїх вічна, подай мені розуму, й буду я жити!

145 Цілим серцем я кличу: почуй мене, Господи, і я буду держатись уставів Твоїх!

146 Я кличу до Тебе, спаси Ти мене, і я буду держатись свідоцтв Твоїх!

147 Світанок я випередив та й вже кличу, Твого слова чекаю.

148 Мої очі сторожі нічні випереджують, щоб про слово Твоє розмовляти.

149 Почуй же мій голос з Свого милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

150 Наближаться ті, що за чином ганебним ганяють, від Закону Твого далекі,

151 та близький Ти, о Господи, а всі Твої заповіді справедливість!

152 Віддавна я знаю свідоцтва Твої, бо навіки Ти їх заклав!

153 Подивись на недолю мою та мене порятуй, бо я не забуваю Закону Твого!

154 Вступися за справу мою й мене визволи, за словом Своїм оживи Ти мене!

155 Від безбожних спасіння далеке, бо вони не шукають Твоїх постанов.

156 Велике Твоє милосердя, о Господи, оживи Ти мене з Свого присуду!

157 Багато моїх переслідників та ворогів моїх, але від свідоцтв Твоїх не відхиляюсь!

158 Бачив я зрадників й бридився ними, бо не держать вони Твого слова.

159 Подивися: люблю я накази Твої, за милосердям Своїм оживи мене, Господи!

160 Правда підвалина слова Твого, а присуди правди Твоєї навіки.

161 Безневинно вельможі мене переслідують, та серце моє Твого слова боїться.

162 Радію я словом Твоїм, ніби здобич велику знайшов.

163 Я неправду ненавиджу й бриджуся нею, покохав я Закона Твого!

164 Сім раз денно я славлю Тебе через присуди правди Твоєї.

165 Мир великий для тих, хто кохає Закона Твого, і не мають вони спотикання.

166 На спасіння Твоє я надіюся, Господи, і Твої заповіді виконую.

167 Душа моя держить свідоцтва Твої, і я сильно люблю їх.

168 Я держуся наказів Твоїх та свідоцтв Твоїх, бо перед Тобою мої всі дороги!

169 Благання моє хай наблизиться перед лице Твоє, Господи, за словом Своїм подай мені розуму!

170 Нехай прийде молитва моя перед лице Твоє, за словом Своїм мене визволь!

171 Нехай уста мої вимовляють хвалу, бо уставів Своїх Ти навчаєш мене.

172 Хай язик мій звіщатиме слово Твоє, бо всі Твої заповіді справедливість.

173 Нехай буде рука Твоя в поміч мені, бо я вибрав накази Твої.

174 Я прагну спасіння Твого, о Господи, а Закон Твій то розкіш моя!

175 Хай душа моя буде жива, і хай славить Тебе, а Твій присуд нехай допоможе мені!

176 Я блукаю, немов та овечка загублена, пошукай же Свого раба, бо я не забув Твоїх заповідей!...

Read full chapter

А щодо ідольських жертов, то ми знаємо, що всі маємо знання. Знання ж надимає, любов же будує!

Коли хто думає, ніби щось знає, той нічого не знає ще так, як знати повинно.

Коли ж любить хто Бога, той пізнаний Ним.

Тож про споживання ідольських жертов ми знаємо, що ідол у світі ніщо, і що іншого Бога нема, окрім Бога Одного.

Бо хоч і існують так звані боги чи на небі, чи то на землі, як існує багато богів і багато панів,

та для нас один Бог Отець, що з Нього походить усе, ми ж для Нього, і один Господь Ісус Христос, що все сталося Ним, і ми Ним.

Та не всі таке мають знання, бо деякі мають призвичаєння до ідола й досі, і їдять, як ідольську жертву, і їхнє сумління, бувши недуже, споганюється.

Їжа ж нас до Бога не зближує: бо коли не їмо, то нічого не тратимо, а коли ми їмо, то не набуваєм нічого.

Але стережіться, щоб ця ваша воля не стала якось за спотикання слабим!

10 Коли бо хто бачить тебе, маючого знання, як ти в ідольській божниці сидиш за столом, чи ж сумління його, бувши слабе, не буде спонукане їсти ідольські жертви?

11 І через знання твоє згине недужий твій брат, що за нього Христос був умер!

12 Грішачи так проти братів та вражаючи їхнє слабе сумління, ви проти Христа грішите.

13 Ось тому, коли їжа спокушує брата мого, то повік я не їстиму м'яса, щоб не спокусити брата свого!