Add parallel Print Page Options

113 Алілуя! Хваліте, Господні раби, хваліть ім'я Господа!

Нехай буде благословенне Господнє ім'я відтепер і навіки!

Від сходу сонця аж до заходу його прославляйте Господнє ім'я!

Господь підіймається над усі народи, Його слава понад небеса!

Хто подібний до Господа, нашого Бога, що мешкає на висоті,

та знижується, щоб побачити те, що на небесах і на землі?

Бідаря Він підводить із пороху, зо сміття підіймає нужденного,

щоб його посадити з вельможними, з вельможними люду Його!

Він неплідну в домі садовить за радісну матір дітей! Алілуя!

114 Як виходив ізраїль з Єгипту, від народу чужого дім Яковів,

Юда став за святиню Йому, а ізраїль Його пануванням!

Побачило море все це і побігло, Йордан повернувся назад!

Гори скакали, немов баранці, а пагірки немов ті ягнята!

Що тобі, море, що ти втікаєш? Йордане, що ти повернувся назад?

Чого скачете, гори, немов баранці, а пагірки мов ті ягнята?

Тремти, земле, перед Господнім лицем, перед лицем Бога Якова,

що скелю обертає в озеро водне, а кремінь на водне джерело!

115 (114-9) Не нам, Господи, не нам, але Йменню Своєму дай славу за милість Твою, за правду Твою!

(114-10) Пощо мають казати народи: Де ж то їхній Бог?

(114-11) А Бог наш на небі, усе, що хотів, учинив.

(114-12) Їхні божки срібло й золото, діло рук людських:

(114-13) вони мають уста й не говорять, очі мають вони і не бачать,

(114-14) мають уші й не чують, мають носа й без нюху,

(114-15) мають руки та не дотикаються, мають ноги й не ходять, своїм горлом вони не говорять!

(114-16) Нехай стануть такі, як вони, ті, хто їх виробляє, усі, хто надію на них покладає!

(114-17) ізраїлю, надію складай лиш на Господа: Він їм поміч та щит їм!

10 (114-18) Аароновий доме, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

11 (114-19) Ті, що Господа боїтеся, надійтесь на Господа: Він їм поміч та щит їм!

12 (114-20) Господь пам'ятає про нас, нехай поблагословить! Нехай поблагословить ізраїлів дім, нехай поблагословить Він дім Ааронів!

13 (114-21) Нехай поблагословить Він тих, хто має до Господа страх, малих та великих!

14 (114-22) Нехай вас розмножить Господь, вас і ваших дітей!

15 (114-23) Благословенні ви в Господа, що вчинив небо й землю!

16 (114-24) Небо, небо для Господа, а землю віддав синам людським!

17 (114-25) Не мертві хвалитимуть Господа, ані ті всі, хто сходить у місце мовчання,

18 (114-26) а ми благословлятимемо Господа відтепер й аж навіки! Алілуя!

Чи посміє хто з вас, маючи справу до іншого, судитися в неправедних, а не в святих?

Хіба ви не знаєте, що святі світ судитимуть? Коли ж будете ви світ судити, то чи ж ви негідні судити незначні справи?

Хіба ви не знаєте, що ми будем судити Анголів, а не тільки життєве?

А ви, коли маєте суд за життєве, то ставите суддями тих, хто нічого не значить у Церкві.

Я на сором це вам говорю. Чи ж між вами немає ні одного мудрого, щоб він міг розсудити між братами своїми?

Та брат судиться з братом, і то перед невірними!

Тож уже для вас сором зовсім, що суди між собою ви маєте. Чому краще не терпите кривди? Чому краще не маєте шкоди?

Але ви самі кривду чините та обдираєте, та ще братів...

Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства? Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники,

10 ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки Царства Божого не вспадкують вони!

11 І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога.

12 Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно.

13 Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла.

14 Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!

15 Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!

16 Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним.

17 А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним.

18 Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла.

19 Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої?

20 Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони!