От Луки 24

Ukrainian New Testament: Easy-to-Read Version

Звістка про Ісусове воскресіння

(Мт. 28:1-10; Мк. 16:1-8; Ін. 20:1-10)

24 У перший день тижня^[a], рано-вранці жінки, взявши з собою пахощів, які вони приготували, прийшли до гробниці, де було поховано Ісуса. ² Вони побачили, що той величезний камінь, який затуляв вхід до гробниці, було відкочено вбік. ³ Жінки ввійшли в склеп, але тіла Господа Ісуса там не знайшли.

⁴ Поки вони дивувалися тим, що трапилося, поруч із ними раптом з’явилися двоє чоловіків у сліпучому вбранні. ⁵ Налякані, жінки впали долілиць. Тоді чоловіки заговорили до них: «Чому ви шукаєте серед мертвих Того, Хто є живий? ⁶ Тут Його немає; Він воскрес! Згадайте, що Він говорив вам у Ґалилеї. ⁷ Він казав, що Сина Людського має бути віддано грішникам і розіп’ято, але на третій день Він воскресне знов».

⁸ І тоді жінки згадали Ісусові слова.

⁹ Вони повернулися до міста й розповіли про все це одинадцятьом апостолам і всім іншим учням Ісусовим. ¹⁰ Ті жінки були Марія Маґдалена, Іоанна й Марія, мати Якова. Вони, та інші жінки, які були з ними, розповіли апостолам про все, що сталося. ¹¹ Але апостолам їхня розповідь здалася безглуздою, і вони жінкам не повірили.

¹² Та Петро встав і побіг до могили. Він зайшов у печеру, але не знайшов там нічого, крім лляної тканини, в яку було завернуте тіло Ісуса. Він пішов назад, дивуючись—що то могло статися?^[b]

По дорозі до Емауса

(Мк. 16:12-13)

¹³ Того ж дня двоє Ісусових учнів йшли до містечка Емауса, що в дванадцяти кілометрах^[c] від Єрусалиму. ¹⁴ По дорозі вони обговорювали все, що сталося.

¹⁵ І от саме під час цієї розмови Сам Ісус наблизився до них, й пішов далі з ними разом. ¹⁶ Але ж їм не дозволено було впізнати Христа. ¹⁷ Ісус запитав їх: «Що це за речі, які ви обговорюєте між собою дорогою?» Вони зупинилися й сумно подивилися на Нього. ¹⁸ Один із них, якого звали Клеопа, сказав Ісусу: «Ти, мабуть, один такий, хто мешкає у Єрусалимі й не знає про те, що там сталося останніми днями».

¹⁹ Та Ісус спитав: «Про що це ти говориш?» А вони кажуть: «Про те, що сталося з Ісусом з Назарета. То був Чоловік, Який виявився пророком, могутній ділом і словом, перед Богом і всіма людьми. ²⁰ І як наші головні священики й вожді віддали Його, щоб присудити до страти і розп’яття на хресті.

²¹ Ми сподівалися, що це був саме Той, Котрий збирався визволити Ізраїль. Але попри все, сьогодні, третього дня відтоді, як Його було страчено, ²² деякі наших жінок приголомшили нас: рано вранці вони пішли до могили, де Його було поховано, але не знайшли там Його тіла. ²³ Вони прийшли й розповіли нам, що їм було видіння—вони бачили Ангелів. І Ангели сказали їм, що Ісус живий. ²⁴ Тоді дехто з тих, хто був з нами, пішли до могили. Вони знайшли все точно так, як жінки розповіли, але не побачили Його».

²⁵ Тоді Ісус сказав їм: «Ви такі нерозумні! І як тяжко вам повірити у те, про що говорили пророки! ²⁶ Чи не мусив Христос прийняти ці страждання, а потім увійти у славу Свою?» ²⁷ І так, починаючи з Мойсея, зупиняючись на кожному з пророків, Ісус пояснив тим двом Своїм учням те, що сказано про Нього в усьому Святому Писанні.

²⁸ Вони підійшли до містечка, до якого прямували, та Ісус удав, ніби хоче йти далі. ²⁹ Але вони дуже вмовляли Його: «Зостанься з нами, бо день майже закінчився й вже вечоріє». Тож Він погодився й залишився з ними.

³⁰ Коли вони сіли за стіл, Ісус узяв хліб і віддав дяку, а потім розломив його й роздав їм. ³¹ І тут їхні очі відкрилися, й вони впізнали Ісуса, але Він зник. ³² І один із учнів сказав другому: «Чи не горіли наші серця в грудях, коли Він говорив з нами по дорозі, пояснюючи нам Святе Писання?»

³³ Тієї ж миті вони підвелися й пішли назад до Єрусалиму. Вони знайшли одинадцятьох апостолів і інших учнів Христа, котрі зібралися разом з ними. ³⁴ Апостоли та інші учні сказали: «Господь справді воскрес! Він з’явився Симонові». ³⁵ Тоді ті двоє учнів розповіли про все, що з ними сталося на дорозі, і як вони впізнали Ісуса, коли Він розломив хліб.

Ісус являється Своїм учням

(Мт. 28:16-20; Мк. 16:14-18; Ін. 20:19-23; Дії 1:6-8)

³⁶ Коли вони все це розповідали, Сам Ісус став між ними, сказавши: «Мир вам!» ³⁷ Але їх охопив страх. Вони затремтіли, бо подумали, що бачать привід.

³⁸ Але Він сказав їм: «Чого ви так стривожилися? Чому сумніви заворушилися в ваших серцях? ³⁹ Погляньте на Мої руки й ноги. Ви ж бачите: це справді Я. Торкніться Мене й подивіться на Мене. Привиди не мають м’яса й кісток. Як ви бачите—Я маю». ⁴⁰ І промовляючи це, Він показував їм руки й ноги.

⁴¹ Поки вони ще не вірили, і дивувалися, і раділи, Ісус спитав їх: «Чи маєте ви тут щось поїсти?»

⁴² Апостоли дали Йому шмат печеної риби. ⁴³ Він узяв і почав їсти перед ними. ⁴⁴ І сказав їм Ісус: «Це слова, що казав Я вам, коли ще був із вами: все сказане про Мене в Законі Мойсеєвім, у пророків і в псалмах—мусить збутися». ⁴⁵ І Він розкрив їх розум, щоб вони могли розуміти Святе Писання. ⁴⁶ І промовив Ісус: «Так сказано у Святому Писанні: Христос страждатиме й воскресне з мертвих на третій день. ^47-48 Ви—свідки цих подій. Ви повинні проповідувати покаяння для прощення гріхів усім народам, починаючи з Єрусалиму. ⁴⁹ Пам’ятайте, що Я пошлю вам Того, Кого обіцяв Отець Мій, але залишайтеся в місті, аж доки ви одержите силу з небес».

Вознесіння Ісуса на небо

(Мк. 16:19-20; Дії 1:9-11)

⁵⁰ Потім Ісус вивів учнів Своїх із Єрусалиму, та повів аж до Віфанії, а опісля, піднявши руки, благословив їх. ⁵¹ Благословляючи, Ісус залишив їх і вознісся на небо. ⁵² Апостоли вклонилися Йому, а потім повернулися до Єрусалиму, сповнені великої радості. ⁵³ І весь час, перебуваючи в храмі, вони славили Бога.